ДО ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ (СТ. 2121 КК УКРАЇНИ): ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ

Анотація

В основі конструювання соціальних прав лежить припущення, що особа, сплачуючи соціальні внески, має право на вимогу соціальних виплат з боку держави в разі настання страхового випадку за законом. Це право також підлягає захисту з боку держави, в окремих випадках – кримінально-правовому захисту державних механізмів соціального захисту населення. Підкреслено, що завдяки соціальному страхуванню відбувається матеріальне забезпечення та підтримка непрацездатних громадян (у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом) за кошт грошових фондів, сформованих працездатними членами суспільства, а отже, соціальне страхування фактично пов’язане з кожною людиною, починаючи від її народження і до завершення життя. Доведено, що відносини у сфері господарської діяльності не можуть бути визнані безпосереднім об’єктом ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а факт існування ст. 2121 у розділі VII Особливої частини КК України «Злочини у сфері господарської діяльності» потребує законодавчого перегляду. Запропоновано створити в Особливій частині національного КК окремий розділ VII-А «Злочини у сфері державних фінансів», у якому з-посеред інших розмістити й ст. 2121. До ч. 4 ст. 2121 КК України слід закласти превентивно-профілактичну мотивацію, яка не лише стимулюватиме розкриття злочинів, а й сприятиме їх попередженню. Зазначено, що суспільно небезпечні наслідки нематеріального характеру в разі ухилення від сплати відповідних страхових внесків (перебуваючи в тісному зв’язку з матеріальними наслідками, але маючи самостійне соціальне значення) полягають у заподіянні шкоди інтересам держави, у порушенні належного соціального забезпечення тощо. Вивчення питання конкуренції норм для кваліфікації, а також аналіз такого виду конкуренції кримінально-правових норм, як конкуренція загальної та спеціальної норм, дають змогу стверджувати, що ст. 2121 КК України є спеціальною щодо ст. 212 КК України.