ЦИФРОВА КРИМІНАЛІСТИКА ЯК СКЛАДОВА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

Стаття присвячена розгляду питання цифрової криміналістики як складової криміналістичної техніки. На основі аналізу наукової літератури та наявних криміналістичних досліджень сформульовано авторське визначення цифрової криміналістики, під яким пропонується розуміти розділ криміналістичної техніки, який вивчає особливості утворення цифрових слідів та слідової картини у віртуальному середовищі, а також систему технічних засобів і прикладних алгоритмів їх виявлення, вилучення, дослідження та представлення для безпосереднього дослідження судом під час судового розгляду кримінального провадження. Водночас виокремлено декілька напрямів цифрової криміналістики як складової криміналістичної техніки: по-перше, збирання та фіксація цифрової інформації з різноманітних носіїв. У контексті цього відзначено, що збирання інформації здійснюється зі стаціонарних пристроїв: компʼютерної техніки (без відключення від локальної мережі – безпосередньо на місці, де розташований пристрій, оскільки в такому випадку зберігається доступ до певних баз даних, сховищ, який у випадку перенесення пристрою втрачається, після чого вилучається безпосередньо і сама компʼютерна техніка як носій інформації, що в подальшому підлягає ретельному дослідженню та проведенню певних експертиз); а також з переносних носіїв: флеш-носіїв, телефонних пристроїв, SD-карток, жорстких дисків тощо; по-друге, дослідження цифрової інформації. У вказаному напрямі виокремлено: а) дослідження цифрової інформації, наявної на компʼютерних пристроях; б) дослідження цифрової інформації, що міститься на носіях цифрової інформації (при цьому досліджується саме цифрова інформація, а не безпосередньо носій та його технічні характеристики тощо); в) дослідження цифрової інформації, яка міститься у хмарних сховищах (нематеріальних носіях інформації). У цьому аспекті як окремий підвид запропоновано визначити соціальні мережі, що є окремим джерелом зберігання, отримання та поширення цифрової інформації, аргументуючи вказану позицію тим, що протягом останніх років, під час яких Україна страждає через повномасштабне російське вторгнення, дедалі більшого поширення набули «нетипові» для України злочини, такі як, наприклад, державна зрада. Констатовано, що цифрова інформація, отримана за результатами розслідування злочинної діяльності, може мати різний характер: по-перше, інформація про особу (особиста інформація про особу, яка здійснила протиправне діяння, стала жертвою злочину та/або була його свідком чи сприяла у його вчиненні); по-друге, інформація, яка свідчить про вчинення протиправного діяння. У розрізі розгляду заявленої категорії виокремлено: а) інформацію, що свідчить про спосіб вчинення протиправного діяння; б) інформацію про обставини, які підлягають встановленню під час розслідування кримінального провадження; в) інформацію про злочинні посягання, які плануються в майбутньому. Запропоновано внесення законодавчих змін, насамперед до ч. 2 ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, а саме пропонується викласти її в такій редакції: «2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові та цифрові (електронні) докази, документи, висновки експертів».