ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОСМЕРТНОЇ СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА

Анотація

У статті досліджуються особливості використання спеціальних знань у сфері судової психології під час розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із доведенням особи до самогубства. Основну увагу приділено методологічним і практичним аспектам проведення посмертної судово-психологічної експертизи як специфічного інструменту пізнання психічного стану потерпілого перед вчиненням самогубства. Розкрито значення цієї експертизи у встановленні психологічних причинно-наслідкових зв’язків між поведінкою потерпілого, його емоційно-вольовими станами та зовнішніми впливами з боку інших осіб, що могли спровокувати або сприяти самогубству. Акцентовано увагу на складності реконструкції психічного стану померлого, яка потребує системного аналізу його особистісних характеристик, соціального оточення, комунікативних зв’язків, а також оцінки інформації з цифрових носіїв (листування, соціальні мережі тощо). Зазначено, що ефективне використання результатів посмертної судово-психологічної експертизи можливе лише за умов тісної взаємодії слідчого, експерта-психолога, судово-медичного експерта та інших спеціалістів. Проаналізовано типові труднощі, які виникають під час оцінки психологічних чинників суїцидальної поведінки, зокрема вплив маніпуляцій, психологічного тиску, шантажу, приниження та систематичного морального насильства. Робота наголошує на необхідності стандартизації методичних підходів до проведення посмертних судово-психологічних експертиз та інтеграції сучасних психодіагностичних і цифрових технологій для більш повного відтворення внутрішнього світу потерпілого.Зроблено висновок, що посмертна судово-психологічна експертиза є невід’ємним елементом доказової бази у провадженнях про доведення до самогубства, оскільки її результати дозволяють встановити не лише факт зовнішнього впливу, а й його психологічну інтенсивність та індивідуальну сприйнятливість потерпілого.