АТРИБУЦІЯ САДОВО-ПАРКОВОЇ ПЛАСТИКИ В КОНТЕКСТІ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ МИСТЕЦТВОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ НА ПАМ’ЯТКАХ АРХІТЕКТУРИ СТАРОЇ ОДЕСИ: ПРИКРАСИ БАЛЮСТРАДИ БУДИНКУ ЛІБМАНА

Анотація

Стаття присвячена атрибуції керамічних садово-паркових скульптур у контексті проведення судової мистецтвознавчої експертизи на пам’ятках архітектури Старої Одеси, розташованих на балюстраді пам’ятки архітектури місцевого значення – будинку Лібмана в Одесі. При дослідженні було використано мистецтвознавчий аналіз, іконографічний, компаративний методи. Стаття присвячена атрибуції та датуванню садово-паркових скульптур та декоративних ваз, виконаних зі щільної надтвердої керамічної маси, розташованих у якості символічного репрезентативного декору на даху (на балюстраді) пам’ятки архітектури місцевого значення, – будинку відомого одеського кондитера Бернгарда Лібмана, збудованого архітектором Эдуардом Меснером та інженером І. А. Моргулісом у 1887–1888 рр. Це дослідження автором запропоноване, як приклад вивчення аналогійних об’єктів на старовинних будинках та архітектурних ансамблях, у контексті проведення судової мистецтвознавчої експертизи на пам’ятках архітектури другої половини XIX – початку XX ст., які при експертному дослідженні можуть буди віднесеними до таких, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення. Були віднайдені повні аналогії до одеських скульптор серед європейських палацових комплексів, музейних зібрань, встановлені факти продажу подібних скульптур на міжнародних аукціонах; встановлена точна їх фабрикація, яка належить компанії, заснованій німецьким виробником Ернстом Марчем, який заснував власне художньо-промислове виробництво архітектурної та садово-паркової скульптури в передмісті Берліну Шарлотернбурзі в першій половині XIX ст. Дослідження має на меті привернути особливу увагу експертів при проведенні експертиз на пам’ятках архітектури на елементи декору, які можуть становити особливу культурну цінність, як у контексті невід’ємних частин самих пам’яток, так і самостійно. Особливу актуальність це набуває при проведенні реставраційних робіт, коли треба максимально зберегти автентичні елементи не замінюючи їх на сучасні підробки. При дослідженні було використано мистецтвознавчий аналіз, іконографічний та компаративний методи.