ОКРЕМІ ПИТАННЯ ОЦІНКИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ВИСНОВКІВ ЕКСПЕРТА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

У статті визначено та проілюстровано на конкретних прикладах сучасну практику оцінки та використання висновків експерта у кримінальному процесі. Автори доводять, що методично правильно визначати два рівні діяльності з оцінки судової експертизи як самостійної форми використання спеціальних знань у кримінальному провадженні, зокрема судово-слідчий та експертний рівні. Щодо судово-слідчого рівня, то оцінці підлягає тактичний компонент надання висновку експертом. Спираючись на ці позиції, типовість підхідів до оцінки судом висновків експертів ілюструється практикою судового розгляду справ про дорожньо-транспортні пригоди. Резюмується, що за основу в якості належного доказу у справі був взятий той висновок експерта, який складений під час судового розгляду з урахуванням більш широкого обсягу вихідних даних та в частині визначення моменту небезпеки для водія узгоджувався з іншими джерелами доказів. На експертному рівні оцінці підлягає змістовий компонент висновку експерта, що безпосередньо пов’язаний зі структурною організацією документа. Фактично формальна структурованість висновку не забезпечує відтворення всієї логічної послідовності, якою керувався експерт.У підсумку автори наголошують на потребу алгоритмізації процесу оцінки висновку судового експерта. В основу цього процесу вважають можливим покласти структурний поділ висновку на вступну, дослідницьку та заключну частину. Під час аналізу вступної частини висновку судового експерта основна увага повинна приділятися оцінці відповідності її оформлення вимогам нормативно-правових актів, а також дотриманню організаційно-тактичних та процесуальних вимог. Така оцінка тактичного компонента висновку охоплює аналіз широкого кола умов не тільки слідчої, а і судової практики. У дослідницькій частині оцінці підлягає відповідність змісту методикам проведення певних судових експертиз, застосованим експертом під час проведення дослідження, іншим встановленим вимогам законодавства та судової практики. Здатність судового експерта до критичного мислення та поєднання апробовування новітних методів і засобів роботи з доказами з їх адаптацією до практики своєї професійної діяльності є запорукою визнання дослідницької частини висновку науково обґрунтованою. Оцінка заключної частини повинна охоплювати перевірку відповідності висновків експерта фактичним результатам дослідження, а також поставленим перед експертом питанням та завданню експертизи.