Порядок рецензування статей

Тип рецензування та загальні підходи

У журналі «Вісник Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України» рецензування розглядається як ключовий етап наукової експертизи, спрямований на забезпечення якості, достовірності та наукової релевантності публікацій.

Журнал застосовує модель подвійного анонімного рецензування (double-blind peer review), що передбачає взаємне нерозкриття інформації про авторів і рецензентів. Такий формат дозволяє мінімізувати вплив позанаукових чинників та зосередити увагу виключно на змісті дослідження, його аргументації та методологічній якості.

Рецензування не обмежується формальним відбором рукописів, а виконує функцію професійного наукового аналізу, який сприяє вдосконаленню тексту та підвищенню рівня публікацій.

Етапи розгляду рукопису

Процес рецензування має послідовний характер і включає декілька взаємопов’язаних етапів.

На першому етапі здійснюється первинна редакційна оцінка рукопису. Перевіряється його відповідність тематичному профілю журналу, загальним вимогам до наукових публікацій, логічна структура, а також дотримання принципів академічної доброчесності. Окрема увага приділяється виявленню текстових запозичень із використанням відповідних програмних інструментів. Рукописи, що не відповідають базовим вимогам, можуть бути відхилені без подальшого рецензування.

Після успішного проходження цього етапу рукопис передається на зовнішнє рецензування. Як правило, залучаються щонайменше два рецензенти. У випадку складної тематики або суттєвих розбіжностей у висновках може бути ініційовано додаткове рецензування.

На завершальному етапі редакційна колегія, враховуючи рецензії, ухвалює рішення щодо подальшої долі рукопису та, за потреби, організовує його доопрацювання.

Критерії відбору рецензентів

Формування кола рецензентів здійснюється індивідуально для кожного рукопису з урахуванням його тематики та наукового профілю.

До рецензування залучаються фахівці, які:
– мають науковий ступінь або підтверджений дослідницький досвід у сфері публічного управління, адміністрування чи суміжних галузях;
– демонструють активну публікаційну діяльність за відповідною тематикою;
– володіють досвідом наукової експертизи або участі у дослідницьких проєктах;
– не перебувають у конфлікті інтересів із авторами;
– дотримуються стандартів академічної етики.

Редакція прагне поєднувати національну та міжнародну експертизу, що дозволяє підвищити об’єктивність оцінювання та забезпечити ширший науковий контекст аналізу.

Критерії оцінювання рукописів

Експертне оцінювання рукопису має комплексний характер і передбачає аналіз таких аспектів:
– рівень наукової новизни та внесок у розвиток відповідної галузі знань;
– актуальність дослідження у контексті сучасних викликів публічного управління;
– чіткість постановки проблеми та визначення цілей дослідження;
– обґрунтованість і адекватність використаної методології;
– логіка викладу матеріалу та структурна цілісність тексту;
– коректність використання джерел і наукового апарату;
– достовірність отриманих результатів і обґрунтованість висновків;
– практична або прикладна значущість дослідження;
– відповідність етичним стандартам наукової діяльності.

Строки рецензування

Редакція забезпечує розумні та прогнозовані строки розгляду рукописів. Тривалість одного раунду рецензування, як правило, становить від 2 до 4 тижнів, залежно від складності тематики та доступності експертів.

Загальний строк редакційного процесу може варіюватися залежно від необхідності доопрацювання рукопису або проведення повторного рецензування. Редакція прагне забезпечити баланс між оперативністю розгляду та якістю експертної оцінки.

Форми документування рецензування

Результати рецензування фіксуються у письмовій формі. Рецензія може надаватися у вигляді структурованої форми або у форматі аналітичного висновку, що містить:
– оцінку основних характеристик рукопису;
– зауваження та рекомендації щодо змісту, структури та оформлення;
– підсумковий висновок щодо можливості публікації.

Усі рецензії зберігаються редакцією як частина редакційного досьє рукопису.

Прийняття рішень за результатами рецензування

Рішення щодо публікації рукопису приймається редакційною колегією на підставі експертних висновків, але не є їх формальним підсумовуванням. Враховується як зміст рецензій, так і загальна відповідність матеріалу науковим стандартам і концепції журналу.

За результатами розгляду можливі такі рішення:
– прийняття до публікації без змін;
– прийняття з незначним доопрацюванням;
– направлення на суттєве доопрацювання з повторним рецензуванням;
– відхилення рукопису.

Автору надається узагальнений зворотний зв’язок із можливістю доопрацювання матеріалу або аргументованого реагування на зауваження.

Врегулювання спірних питань

У випадках, коли виникають суттєві розбіжності у рецензіях або сумніви щодо якості експертного оцінювання, редакція може застосовувати додаткові процедури, зокрема:
– призначення незалежного додаткового рецензування;
– залучення члена редакційної колегії до експертного аналізу;
– проведення внутрішнього наукового обговорення рукопису.

Остаточне рішення ухвалюється редакційною колегією з урахуванням усіх отриманих матеріалів.