РОЛЬ ЕКСПЕРТА В ЕПІСТЕМОЛОГІЇ ДОКАЗУВАННЯ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз ролі експерта у процесі криміналістичного доказування з точки зору епістемологічної парадигми, акцентуючи увагу на його статусі як автономного суб’єкта пізнавальної діяльності, здатного інтегрувати спеціалізовані наукові знання в загальну систему доказів. Висвітлено подвійний характер експертного пізнання, який проявляється у поєднанні формалізованих об’єктивних методів дослідження, стандартизованих процедур та інструментальних вимірювань із необхідністю інтерпретаційної діяльності, що забезпечує належну концептуалізацію фактів, критичну оцінку даних і формування науково обґрунтованих висновків. Проаналізовано межі компетентності експерта та стандарти її забезпечення, включно з дотриманням предметної сфери, методологічних рамок, формальних процедур, а також нормативних і професійних вимог, що гарантують достовірність і перевірюваність експертних висновків. Окрему увагу приділено проблемам суб’єктивності, що виникають під впливом професійного досвіду, когнітивних та інтерпретаційних моделей, контекстуальних чинників і методологічних обмежень застосовуваних методик, а також способам їх нейтралізації через стандартизацію процедур, застосування контролю якості та практику «сліпої» експертизи. Особливо підкреслено автономність експерта, як ключову умову формування об’єктивного спеціального знання, здатного підтверджувати, уточнювати або коригувати слідчі версії та аналізувати матеріальні, цифрові й біологічні докази. Висвітлено його роль як інтелектуального посередника між емпіричною інформацією та реконструкцією кримінальної події, а також взаємодію з іншими доказами. Наголошено на необхідності системного, критичного та методологічно дисциплінованого підходу до оцінки експертних висновків для забезпечення їх достовірності, об’єктивності та практичної значущості.