РЕКОНСТРУКЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ПОТЕРПІЛОГО ЯК ЕЛЕМЕНТ МОДЕЛЮВАННЯ ВБИВСТВ, ЗАМАСКОВАНИХ ПІД САМОГУБСТВО

Анотація

У статті досліджується реконструкція психологічного стану потерпілого як один із важливих елементів криміналістичного моделювання вбивств, замаскованих під самогубство. Актуальність теми зумовлюється тим, що інсценування самогубства є поширеним способом приховування насильницьких злочинів проти життя, що створює суттєві труднощі для органів досудового розслідування під час встановлення реального механізму події. У таких кримінальних провадженнях зовнішні ознаки місця події можуть формувати хибне уявлення про добровільний характер смерті, що потребує використання комплексних криміналістичних підходів до дослідження обставин події. Одним із важливих напрямів такого дослідження є встановлення психоемоційного стану потерпілого, його життєвої ситуації, особистісних характеристик, поведінкових проявів та соціальних зв’язків у період, що передував настанню смерті. У роботі обґрунтовується, що реконструкція психологічного стану потерпілого дозволяє встановити відповідність або невідповідність версії самогубства реальним особистісним і поведінковим характеристикам особи. Досліджено основні джерела інформації, що використовуються для такого відтворення, зокрема показання осіб із найближчого оточення потерпілого, матеріали особистого листування, цифрові комунікації, записи у соціальних мережах, результати судово-психологічних і судово-психіатричних досліджень, а також інші дані, які дозволяють встановити динаміку психоемоційного стану особи напередодні смерті. Особлива увага приділяється аналізу поведінкових змін, наявності або відсутності суїцидальних тенденцій, характеру соціальних контактів, життєвих планів та можливих психотравмуючих факторів. Обґрунтовується значення комплексного підходу до реконструкції психологічного стану потерпілого, що передбачає поєднання криміналістичних, психологічних, судово-медичних та цифрових методів дослідження. Показано, що встановлення внутрішньої логіки поведінки потерпілого у період, що передував смерті, дозволяє більш об’єктивно оцінити обставини події, перевірити версію самогубства, виявити можливі ознаки інсценування та сформувати обґрунтовані слідчі версії. Наголошується, що реконструкція психологічного стану повинна розглядатися як складова криміналістичного моделювання події злочину та інтегруватися у загальну систему доказування поряд із дослідженням матеріальної обстановки місця події, слідової картини та механізму спричинення тілесних ушкоджень. Зроблено висновок, що використання реконструкції психологічного стану потерпілого у процесі розслідування сприяє більш повному встановленню обставин підозрілих випадків смерті, підвищує ефективність викриття інсценувань самогубства та розширює можливості криміналістичного аналізу у провадженнях про злочини проти життя.